2. Асамблея наголошує, що поточна криза в Україні є також результатом поспішної та незавершеної конституційної і політичної реформи 2004 року, відповідно до якої до Конституції України було внесено низку змін, без урахування застережень Венеціанської Комісії та без проведення широкої публічної дискусії в країні. Асамблея висловлює жаль з того приводу, що гостра критика, висловлена в її Резолюції 1466 (2005), та її неодноразові заклики до органів влади України вирішити терміново ці питання з тим, щоб забезпечити легітимність конституційних змін 2004 року та їх відповідність європейським стандартам, залишилися непочутими.

3. У цьому контексті Асамблея нагадує про свої численні попередні заклики реформувати інституції в Україні, зроблені в Резолюціях 1179 (1999), 1239 (2001), 1244 (2001), 1346 (2003), 1364 (2004), 1466 (2005) та Рекомендаціях 1395 (1999), 1416 (1999), 1451 (2000) та 1722 (2005). Асамблея визнає досягнення Помаранчевої Революції, що дозволили утвердитися в Україні основоположним демократичним свободам: у країні є свобода слова та ЗМІ, свобода зібрань, свобода політичної конкуренції та опозиції, а також енергійне громадянське суспільство. Більше того, рік тому країна довела свою здатність провести вільні та справедливі вибори до парламенту. Проте, чого Україні не вистачає сьогодні – це гарантій, вбудованих в її демократичні інституції, що консолідували б новоздобуті свободи.

4. Особисті суперечки та короткозорі змагання за особисту користь, пов’язану з посадами, призвели до різноманітних спроб деяких політичних сил використати конституційний вакуум, що з’явився після набуття чинності в січні 2006 року суперечливими конституційними змінами 2004 року. Асамблея шкодує, що відсутність незалежних противаг дозоляє ключовим державним органам відчувати себе понад законом. Це серйозно заплямувало репутацію усіх політичних лідерів в Україні.

5. Асамблея звертається з терміновим закликом до Президента, членів парламенту та Уряду України вирішити існуючу кризу в легітимний, суворо конституційний та мирний спосіб, або шляхом легітимних дострокових виборів, що походять від рішення Конституційного Суду, або шляхом досягнення компромісу в ході переговорів. У цьому процесі, усі політичні сили мають утриматися від різких та упереджених публічних заяв на підтримку чи засудження будь-якої політичної сили в Україні.

6. У цьому відношенні Асамблея відзначає, що найвищі посадові особи держави підтримували діалог упродовж кризи, що триває. Асамблея також відзначає той факт, що українські лідери поки були успішні в забезпеченні стабільності та громадянського спокою в країні, що свідчить про наявність внутрішнього потенціалу для подолання кризи. Крім того, позитивним знаком є те, що правоохоронні органи дотепер виконували свою функцію підтримання громадського порядку та безпеки без прямого залучення до політичної боротьби, а також те, що Збройні Сили зберегли свій нейтралітет.

7. Проте, Асамблея занепокоєна повідомленнями про залучення окремими політичними силами неповнолітніх у масові політичні акції, що є порушенням Конвенції ООН про права дитини. Асамблея наголошує, що така практика є неприйнятною, та закликає всі політичні сили України додержуватися вказаної Конвенції, стороною якої є Україна.

8. Асамблея закликає політичні сили України терміново поновити роботу над удосконаленням Конституції України та пов’язаного законодавства з тим, щоб нарешті встановити ефективну систему стримувань та противаг і привести конституційні положення у відповідність до європейських стандартів. Конституційна реформа має бути частиною дискусій, спрямованих на вирішення поточної політичної кризи. Асамблея виражає своє очікування, що Венеціанська Комісія буде активно залучена до процесу підготовки пропозицій конституційної реформи.

9. Асамблея підтверджує свою позицію, що відкликання народних представників політичними партіями («імперативний мандат») є неприйнятним у демократичній державі. Слід скасувати відповідні конституційні положення згідно з рекомендаціями Венеціанської Комісії, зробленими в 2004 році; подібні положення слід також вилучити із звичайного законодавства. Асамблея впевнена, що послідовна політична програма, відповідальне та віддане членство в партії, а також прискіпливий відбір партійних кандидатів є ефективнішими інструментами заохочення партійної та фракційної дисципліни.

10. Асамблея визнає, що як звичайні, так і дострокові вибори є легітимним демократичним інструментом для обрання та контролю народом влади, що діє від його імені. Дострокові вибори є нормальною практикою в усіх демократичних державах Ради Європи і як такі можуть бути прийнятною основою для політичного компромісу. Проте, Асамблея підкреслює, що для того, щоб будь-які вибори вважалися демократичними, вони мають бути організовані відповідно до законної процедури, що робить можливим проведення справедливої виборчої кампанії та вільний вибір людей.

11. У цьому відношенні Асамблея відзначає із занепокоєнням, що існуючі положення виборчого законодавства, що регулюють проведення дострокових виборів у межах встановлених Конституцією часових рамок (60 днів), є недостатніми та не гарантують належних умов для вільних та справедливих виборів. Асамблея шкодує, що Уряд не виконав формально чинний Указ (чинний доти, доки не встановлено іншого) та не виділив необхідне фінансування для цих виборів.

12. Асамблея також настійливо закликає українську владу та політичні сили звернутися якнайшвидше до проблеми системи парламентських виборів, що може становити одну з причин слабкості політичної системи. Повністю пропорційна система із закритими виборчими списками та єдиним виборчим округом, що охоплює всю територію України, підтверджена конституційними змінами 2004 року, не гарантує обрання парламенту, що представляє українське суспільство в усьому його розмаїтті.

13. Асамблея засуджує той факт, що судова система України систематично використовується неналежним чином іншими гілками влади, а найвищі посадові особи не виконують рішення суддів, що свідчить про руйнування цієї ключової демократичної інституції. Незалежне та неупереджене правосуддя є передумовою існування демократичного суспільства, що керується верховенством права. Звідси гостра необхідність проведення комплексної судової реформи, у тому числі шляхом внесення змін до Конституції.

14. Асамблея повторює, що влада єдиного органу конституційного правосуддя – Конституційного Суду України – має гарантуватися та поважатися. Тиск у будь-якій формі на суддів є недопустимим та має розслідуватися і переслідуватися в кримінальному порядку. З іншого боку, прикрим є те, що впродовж восьми місяців існування свого нового повноважного складу Конституційний Суд не прийняв рішень, тим самим не виконавши свою конституційну роль та не зробивши внесок у вирішення кризи на її більш ранніх стадіях, що підриває довіру до Суду. Існує гостра потреба в прийнятті рішень щодо усіх справ, які знаходяться на розгляді, та, зокрема, рішення щодо конституційності Указу Президента від 2 квітня 2007 року. У разі прийняття, це рішення має бути визнано як обов’язкове усіма сторонами.

15. У світлі вищенаведеного, Асамблея рекомендує українським органам влади терміново ухвалити такі конкретні заходи з тим, щоб усунути причини кризи та запобігти подальшій недієздатності демократичних інституцій в Україні:

15.1. поновити проект реформування Конституції, у тісній співпраці з Венеціанською Комісією, з тим, щоб вдосконалити Основний Закон України та привести його у відповідність до європейських стандартів, зокрема в частині положень про розподіл влад, імперативний мандат, правосуддя та прокуратуру, як це передбачено в різних висновках Венеціанської Комісії з цього приводу та Резолюціях Асамблеї 1364 (2004) та 1466 (2005);

15.2. схвалити та ввести в дію без дальшого зволікання базові конституційні закони (закони про Регламент Верховної Ради України, про парламентські тимчасові спеціальні та слідчі комісії, про центральні органи виконавчої влади, про парламентську опозицію, про референдум тощо) та привести Закон про Кабінет Міністрів України у відповідність до Конституції України з урахуванням відповідних європейських стандартів та висновку Венеціанської Комісії;

15.3. змінити Закон про вибори народних депутатів України з тим, щоб установити належні процедури організації дострокових виборів у випадку розпуску парламенту;

15.4. передбачити зміну системи виборів до Верховної Ради, наприклад, шляхом введення відкритих партійних списків, у яких виборці зможуть вказувати свої уподобання щодо конкретних кандидатів, включених до партійних списків, запропонованих політичними партіями (блоками), та шляхом поділу країни на різні виборчі округи;

15.5. провести реформування судової системи на підставі Концепції вдосконалення судівництва, схваленої Президентом України в травні 2006 року, з метою створення незалежної та ефективної судової системи в Україні, з урахуванням нещодавнього висновку Венеціанської Комісії;

15.5. розпочати реформу системи кримінальної юстиції і правоохоронних органів та вжити активних законодавчих та практичних заходів для подолання усіх форм корупції, у тому числі політичної.

16. Асамблея переконана, що для того, щоб ефективно впровадити зазначені вище рекомендації, усі сторони конфлікту мають взяти участь у відкритому та конструктивному діалозі щодо розв’язання існуючої ситуації в Україні.

17. Асамблея закликає Генерального секретаря Ради Європи вжити в пріоритетному порядку всіх належних заходів у його компетенції з тим, щоб сприяти процесові вирішення політичної кризи в Україні. Асамблея також вважає, що діяльність, пов’язана з Планом дій Ради Європи щодо співпраці з Україною, маю бути посилена з метою досягнення помітного зміцнення демократичних інституцій в Україні.

18. Асамблея просить Венеціанську Комісію надати висновок щодо існуючої законодавчої бази для дострокових парламентських виборів в Україні та щодо можливих шляхів покращення виборчого законодавства на основі європейської практики.

19. Асамблея підтверджує свою готовність допомогти Україні подолати політичну кризу або через її традиційні механізми допомоги, або інші спеціальні домовленості. Тим не менше, це є завданням українських політичних лідерів виробити найбільш адекватне вирішення внутрішніх проблем. Асамблея переконана, що ще не було використано всі внутрішні засоби досягнення швидкого, ефективного та легітимного політичного компромісу. Тому Асамблея закликає українських лідерів побудувати нову політичну довіру через створення дієвих механізмів гарантування національної єдності, справедливої політичної конкуренції та узгоджених і комплексних реформ, основні напрями котрих було окреслено в Резолюції Асамблеї 1466 (2005).