Борис Тарасюк про досягнення України у зовнішній політиці після Помаранчевої революції
Звичайно, відмітив Борис Іванович, перемога демократії в Україні вплинула на зовнішню політику, що дозволило після подій кінця 2004 року значно просунутись в європейському та євроатлантичному напрямках.
Говорячи про відносини із Північноатлантичним Альянсом, він нагадав, що в квітні 2005 року відбулося запрошення України до Інтенсифікованого діалогу з НАТО. Народний депутат зазначив, що з 2009 року наша держава вийшла на новий рівень відносин з НАТО – Щорічної національної програми.
В той же час Голова парламентського Комітету з питань європейської інтеграції наголосив на сумній даті 14 вересня 2006 року, коли тодішній Прем’єр-міністр Віктор Янукович своїми необгрунтованими заявами стосовно неготовності приєднання України до ПДЧ значно зашкодив відносинам України з НАТО та став причиною неприйняття рішення Північноатлантичного Альянсу прийняти Україну.
Щодо Європейського Союзу, то, зауважив Борис Тарасюк, ЄС не зрозумів змісту Помаранчевої революції і наших демократичних перетворень, які відбулися в Україні. Через це ЄС нав’язав нашій державі політику сусідства, що концептуально, на думку Б.Тарасюка, було не правильно. Разом з тим, він відзначив позитив у тому, що Польша і Швеція ініціювали Східне Партнерство, що змінило несправедливу європейську політику сусідства до України.
Директор ІЄАС зазначив, що у відносинах з ЄС було багато досягненнь, під час його перебування на посаді Міністра закордонних справ України. «Саме тоді велися важливі для України переговори. Як результат – у січні 2008 вступили в силу Угода про спрощення візового режиму і Угода про реадмісію. Позитивно й те, що ми почали нову рамкову угоду про Асоціацію, домоглися початку переговорів про безвізовий режим», - зазначив Борис Тарасюк.
Перераховуючи інші успіхи України на міжнародній арені за останні п’ять років лідер Руху наголосив на приєднанні нашої держави до СОТ, позитивному розвитку відносин зі США, Польшею, Угорщиною тощо. Що стосується Росії, то не з вини України, вважає Борис Тарасюк, відносини не змінилися на краще. На його думку, російське керівництво негативно сприйняло Помаранчеву революцію, через хибне сприйняття перемоги демократії в Україні як загрози для існуючого в Росії режиму.
12 липня 2010 року в приміщенні УКРІНФОРМу відбулася презентація-обговорення одразу двох публікацій Інституту Євро-Атлантичного співробітництва (ІЄАС): дослідження «Посилення громадської участі в процесах європейської та євроатлантичної інтеграції України» та аналітичного звіту «Оцінка впливу виконання РНП-2009 на процес прийняття та імплементації державних рішень та політик в Україні».
26 травня Інститутом Євро-Атлантичного співробітництва спільно з Фондом Конрада Аденауера в Полтаві була проведена подіумна дискусія на тему «Європейська інтеграція України: шляхи інтеграції та демократичних реформ». На подію зібралися представники місцевих громадських організацій, влади.
Видання присвячене аналізу українського досвіду громадської участі в процесах європейської та євроатлантичної інтеграції України, зокрема, через громадський моніторинг і контроль; громадську експертизу; громадське інформування та адвокацію; громадську дипломатію.
ВПЛИВ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ НА ДІЯЛЬНІСТЬ ВЕЛИКОГО ВІТЧИЗНЯНОГО БІЗНЕСУ
Європейський союз для України є першим по значенню торгівельним партнером, на долю якого приходиться близько 8 млрд. дол. США українського експорту та 10 млрд. дол. США імпорту товарів та послуг з Євросоюзу за січень – листопад 2005 року (за даними Держкомстату).
Особливу роль у зовнішньоторговельних відносинах відводять великому вітчизняному бізнесу, який виходячи з товарної номенклатури експорту України до країн ЄС, є двигуном у розвитку співпраці. Для визначення загальних проблем розвитку великого бізнесу України в контексті євроінтеграції насамперед потрібно розглянути період створення великого бізнесу і його концентрування у ФПГ (фінансово - промислові групи) та вплив на розвиток бізнесу євроінтеграційних намірів України.
детальнiше
Після президентських виборів Україна може знову повернутися до багатовекторності в питаннях безпеки. На зміну зовнішньополітичному курсові чинного президента Віктора Ющенка на євроатлантичну інтеграцію може прийти політика «активного нейтралітету», яка передбачає співпрацю з кількома оборонними альянсами. Про це йшлося на міжнародній конференції «Вибори-2010: нові контури української безпеки».
Сьогодні вперше, принаймні з часів Реформації (XVI сторіччя), частина континенту від Атлантичного океану і аж до Бугу об’єднана в єдиний безпековий, економічний і політичний простір. А вплив інституцій, що оформлюють цей простір (ЄС і НАТО), сягає Росії. Саме безпрецедентне розширення Заходу, що триває після 1989 року, не тільки докорінно змінило, а й революціонізувало міжнародну ситуацію. Серед пов’язаних із цим процесом наслідків центральне місце посідає консервативне прагнення Росії захистити власний суверенітет, як його розуміють у Кремлі, а отже, відновити зону впливу в Європі.
Архiв
версiя для друку
Наверх
12 липня 2010 року в приміщенні УКРІНФОРМу відбулася презентація-обговорення одразу двох публікацій Інституту Євро-Атлантичного співробітництва (ІЄАС): дослідження «Посилення громадської участі в процесах європейської та євроатлантичної інтеграції України» та аналітичного звіту «Оцінка впливу виконання РНП-2009 на процес прийняття та імплементації державних рішень та політик в Україні».
26 травня Інститутом Євро-Атлантичного співробітництва спільно з Фондом Конрада Аденауера в Полтаві була проведена подіумна дискусія на тему «Європейська інтеграція України: шляхи інтеграції та демократичних реформ». На подію зібралися представники місцевих громадських організацій, влади. 
Сьогодні вперше, принаймні з часів Реформації (XVI сторіччя), частина континенту від Атлантичного океану і аж до Бугу об’єднана в єдиний безпековий, економічний і політичний простір. А вплив інституцій, що оформлюють цей простір (ЄС і НАТО), сягає Росії. Саме безпрецедентне розширення Заходу, що триває після 1989 року, не тільки докорінно змінило, а й революціонізувало міжнародну ситуацію. Серед пов’язаних із цим процесом наслідків центральне місце посідає консервативне прагнення Росії захистити власний суверенітет, як його розуміють у Кремлі, а отже, відновити зону впливу в Європі.