У 2020 році світ зіткнувся з найбільшою пандемією з початку ХХ століття. Більшість країн світу ввели різні міри ізоляції – від карантину до повного закриття кордонів. Україна не стала виключенням. У цей час євроатлантична інтеграція відійшла на другий план. Проте, діяльність НАТО, зокрема, стаття 5 Вашингтонської угоди – це не лише про колективну оборону в умовах військового конфлікту. Наразі Альянс демонструє, що як партнерство, так і членство у ньому дозволяє оборонятись і проти нового невидимого ворога. 

Протягом березня-квітня Альянс здійснив цілу низку операцій у напрямку протидії COVID-19. Вантажі медичної допомоги з країн-членів направляються туди, де вони найбільш необхідні. Станом на кінець квітня у ході демонастрації взаємодопомоги НАТО, відбулось понад сто польотів з доставки медикаментів, захисних костюмів, тощо. І хоч це не перший випадок організації взаємодопомоги, діяльність НАТО наразі надзвичайно активна. Вже зараз Альянс готує розробку можливих сценаріїв щодо наступної хвилі пандемії, тоді як більшість урядів національних країн все ще очікують можливості послаблення обмежень. Отже, чому НАТО може активно забезпечувати протидію епідеміологічним загрозам? 

COVID-19  як загроза колективній безпеці НАТО

Пандемія однозначно є викликом національній безпеці. Саме таке тлумачення відкриває для Альянсу можливість діяти згідно з концепцією спільної оборони. Це дозволяє у прискореному режимі підтримувати взаємодію між країнами. Фактично, НАТО має перманентний ресурс для забезпечення підтримки медикаментами та фахівцями, котрі циркулюють по всій території Альянсу. Якщо 6 березня 2020 року була зроблена офіційна заява НАТО стосовно протидії коронавірусу, то вже у кінці березня почались перші оперативні доставки потрібних матеріалів. У ході розробки угод зі стандартизації задля медичного забезпечення операцій Альянсу чимало основних принципів таких документів позитивно відзначилися на протидії пандемії.  Згідно зі Спільною Союзною доктриною медичної підтримки (AJP-4.10), Альянс може проводити операції невеликого і масового характеру у протидії епідеміологічній загрозі. Навіть в умовах кризи чи війни мета полягає в тому, щоб забезпечити рівень медичної допомоги максимально наближеним до медичних стандартів у мирний час, враховуючи складність цього у надзвичайних умовах. Це означає, що Альянс може відреагувати на загрозу пандемії як на виклик на рівні з військовою загрозою та має ресурси і стратегії щодо протидії таким загрозам.

Централізована координація ресурсами Альянсу

Вже зараз з бюджету Альянсу надходять ресурси на найбільш необхідні матеріали та забезпечення мобільності задля протидії коронавірусу. Проте країни-партнери можуть розраховувати лише на часткову допомогу, а саме на витрати з цивільної частини бюджету, котра може бути використана для спільних заходів або дій з партнерами НАТО. Проте, на частку військового бюджету (що є основним розділом) можуть претендувати лише країни-члени НАТО (за винятком країн, де сили Альянсу перебувають у ході виконання операції). Для порівняння, у 2019 році цивільний бюджет Альянсу становив 250,5 млн євро, а військовий – 1 млрд 395 млн євро. Оперативність НАТО, а також сумісність та якісна координація дій дозволяє Альянсу ефективно мобілізовувати різні ресурси. У протидії COVID-19 слід відзначити три структурні одиниці країн-членів Північно-Атлантичного договору.

Наразі більшість матеріального забезпечення у протидії коронавірусу фізично забезпечується Силами Стратегічних Авіаперевезень, що координуються Агентством матеріального забезпечення та координації НАТО. Перельоти відбуваються за програмою SALIS - Strategic Airlift Solution, що започаткована від 2003го року та передбачає залучення авіації пострадянських країн. Від кінця березня було виконано понад сто авіаперевезень вантажів, в яких було задіяно понад десять країн-членів, а також дві країни-партнера НАТО.Тут варто згадати і про те, що Альянс має спеціалізовані органи щодо координації дій проти стихійних лих, катастроф та пандемій - Комітет керівників військово-медичних служб держав-членів НАТО (COMEDS). Зокрема, у грудні 2019 року український підполковник медичної служби Дмитро Ковіда був запрошений на посаду секретаря у даній організації. Основна діяльність агентства – просування стандартизації у медичній сфері країн-членів Альянсу та його партнерів. 

Третій важливий орган – Центр передового досвіду НАТО з військової медицини (NATO MILMED CoE). Фактично все агентство локалізоване в Будапешті, де проводяться дослідження потенційних та сучасних медичних загроз, вивчення досвіду країн-членів НАТО та партнерів. Саме ця структура наразі займається вивченням оптимальних шляхів протидії коронавірусу в тісній співпраці з COMEDS. 

Ці три структури укупі забезпечують основну частину відповіді Альянсу на COVID-19. 

Стандартизація у сфері медицини – запорука оперативного та успішного реагування.

Власне, медичні стандарти НАТО, а також директиви є одними з головних механізмів, що роблять можливою оперативну координацію зусиль. Існує тридцять дев’ять угод зі стандартизації (STANAG), що практично повністю регулюють всю медичну діяльність Альянсу. 

Також є три основних типи Союзних публікацій, якими оперують у робочих групах (WG) для регулювання медичної сфери: 

• Стосовно медичної стандартизації (Medical Standardisation) – контролює більшість документів стосовно медичної стандартизації і контролює більшість інших типів регулювання нижче рівня Союзної документації;

• Стосовно охорони здоров'я військових (Military Health Care - MHC) – займається стандартизацією клінічної медицини; 

• Стосовно військово-медичних систем, операцій і процедур (Military Medical Systems, Operations, and Procedures - MMSOP) – розробляє оперативно-медичні доктрини;

Така система стандартизації спрощує процедури з передислокації медиків, персоналу та будь яких ресурсів Альянсу всередині. Іншими словами, сумісність у сфері медицини дозволяє НАТО набагато швидше інтегрувати персонал та налагоджувати комунікації з захисту від епідемії набагато швидше, оскільки такі дії не потребують додаткових узгоджень типу медикаментів, звань тощо. Будь-який італійський військовий медик, залучений до боротьби з коронавірусом, діятиме ідентично до такого ж французького чи бельгійського. Це дозволяє мобілізовувати ресурси у потрібному місці. Найбільш яскравим прикладом тому є медичні дослідження протидії вірусу НАТО. Завдяки стандартизації, Альянс зумів мобілізувати понад 6 тис. науковців своєї платформи для вивчення протидії COVID-19. Бюро підтримки співробітництва НАТО в Парижі наразі координує унікальну мережу науковців з усіх країн-членів Альянсу задля обміну здобутками та інформацією у протидії пандемії. Також це дозволяє акумулювати всі ці знання у Морському дослідно-експериментальному центрі в Ла Спеції, що займається імітацією різних сценаріїв та моделюванням прийняття рішень. 

На яку допомогу може розраховувати Україна? 

Євроатлантична інтеграція в певній мірі вже дозволяє Україні розраховувати на підтримку Альянсу. Зокрема, низка країн-партнерів вже отримала допомогу від НАТО після відповідного звернення. Україна також подала заявку, що дозволяє очікувати на підтримку найближчим часом. Також, у нас є можливість долучитись до науково-дослідницької роботи та підтримки спільної координації дій. Чимало країн-партнерів вже беруть активну участь у заходах щодо протидії COVID-19, в тому числі й Україна (перш за все, йдеться про перевезення вантажів за участі АН-124 ”Руслан” у рамках програми SALIS). 

Ми ще раз бачимо, що Альянс вже давно не є оборонним союзом проти комуністичного блоку. НАТО є важливим елементом міжнародної системи безпеки в умовах будь якої кризи чи загрози, що ми й спостегіраємо сьогодні. Україна вже залучена у операції НАТО по протидії коронавірусу. І ми граємо вагому роль у програмі SALIS, що наразі є ключовою у забезпечені медичними вантажами критичних регіонів та забезпеченні допомоги країнам-членам Альянсу та союзникам. Це ще раз демонструє, що організація Північно-Атлантичного Договору - це не тільки про військову оборону проти агресора, а повноцінна система захисту національної безпеки кожної з країн членів. І можливості інтеграції в цю систему виходять за рамки боротьби лише з країною-агресором.

Тарасюк Тарас, 

Інститут Євро-Атлантичного Співробітництва