Ще майже рік тому Європейська комісія представила візію бачення СхП після 2020 року, де одним з аспектів було включено посилення верховенства права та безпеки. Окрім класичних аспектів для нас важливою є згадка про підтримку захисту постраждалих від військових конфліктів та посилення кібербезпеки. В травні 2020 року Єврокомісія випустила ще одне комюніке, що включало до переліку співпраці також протидію тероризму, превенцію радикалізації та готовність протидії гібридним загрозам. Головним меседжем є потреба посилення стійкості безпеки країн СхП як важливого елементу безпекової архітектури всієї Східної Європи Важливими є всі можливі формати співпраці у сфері безпеки. Ми пропонуємо сфокусуватись на тих, що досі не мали активного розвитку і які Україні простіше розвивати у тандемі з ЄС та нашими спільними сусідами (зокрема, Молдовою та Грузією).

Реінтеграційна політика

Для України, Грузії та Молдови є багато спільних завдань. Усі три країни підписали угоди про асоціацію з ЄС, мають безвізовий режим. І всі три мають непідконтрольні території, незаконні збройні формування та загрози подальшої агресії зі сторони РФ. І питання співпраці у рамках Партнерства для них – не нове. Зокрема, колишній міністр закордонних справ України декларував потребу створення Eastern Partnership Security Compact – безпекової "надбудови" для СхП, що включала би у себе Україну, Грузію та Молдову.  І одним із найбільш показових прикладів вже наявної співпраці є реінтеграційна політика. Усі три країни вже мають співпрацю на рівні профільних інституцій. Також є досвід співпраці з ЄС ( у всіх трьох країн донедавна були представлені цивільні місії ЄС, зокрема дві з них в Україні). Трійка чітко визначила свій європейський вектор розвитку, що потребує адаптації законодавства Євросоюзу, забезпечення та цілісної реінтеграції внутрішньо переміщених осіб та регулювання їхнього статусу. Сам факт підтримки та досвіду колаборації з ЄС у реінтеграційній політиці, спільність природи конфліктів говорить про потребу виведення політики як однієї з цілей Партнерства. Це спростить як координацію зусиль, так і обмін найкращими практиками, наприклад, регулювання захисту екологічних мігрантів та біженців за прикладом реінтеграційних інституцій у Грузії, або ж моніторинг кордонів України та Молдови.

Військова освіта та наука

Системи військової освіти в Україні та ЄС суттєво відрізняються. На усіх трьох країнах-підписантах УА так чи інакше лежить пострадянський спадок бюрократизованої системи військової освіти. Це суттєво гальмує не лише впровадження елементів спільної безпеки та оборони ЄС (СПБО), але й також не дозволяє отримати практичну можливість глибшої співпраці. Наприклад, через низький рівень знання мови та відмінність навчальних програм офіцерів. А згідно з порівняльним аналізом Громадської синергії, є відомості лише про поодиноку співпрацю профільних навчальних закладів МВС, СБУ та МОУ, а переліку навчальних програм або ж систематичного впровадження курсів з СПБО – немає. Однозначною є й потреба у покращенні військової аналітики. Зокрема, використання науково-дослідницьких англомовних праць, досліджень, участі у конференціях щодо досліджень у сфері безпеки та оборони. Гібридні типи конфліктів, від котрих страждають усі три країни-підписанти УА – яскравий аргумент щодо потреби промоції залучення практик ЄС у цій сфері. Східне партнерство – успішний приклад вирішення проблем модернізації освіти. Йдеться про проєкт Erasmus + для мобільності студентів та науковців між країнами СхП та ЄС. Цікаво, що подібна програма мобільності існує всередині ЄС для військової сфери – так званий "військовий Еразмус". За аналогією з цивільною програмою, доречним та потенційно успішним могло би бути впровадження аналогічного "військового Еразмусу+". Це дозволило би посилити співпрацю з Європейським коледжем безпеки та оборони (ЄКБО). А це означає краще вивчення передових курсів підготовки, вивчення мов та набагато активніший обмін досвідом та практиками у секторі оборони.

Протидія тероризму та гібридним загрозам

Превенція радикалізації та протидія тероризму – важлива сторона сучасних світових загроз. Терористичні загрози для України – це, звісно, перш за все, російська агресія у формі псевдодержавних утворень ЛДНР. Радикалізація місцевого населення, мобілізація до лав квазіформувань, інформаційна пропаганда – це актуальні тут і зараз проблеми та загрози для безпеки всього регіону. Східне партнерство тут також може бути ще однією платформою для дослідження та обміну практиками й інформацією щодо таких загроз. Аналітика та оперативний обмін інформацією в цьому контексті надзвичайно важливі. Гібридні військові конфлікти активно вивчають у ЄС та НАТО, зокрема й Європейський центр вдосконалення протидії гібридним загрозам (Hybrid CoE). Цікавою також була би розробка формату постійного представництва країн Партнерства у Європейському ситуаційному та розвідувальному центрі (INTCEN), EUMS INT – Європейський директорат розвідки військового штабу та ENISA – Агентство Європейського Союзу з питань мережевої та інформаційної безпеки.

Кіберзахист та кібербезпека

Кібербезпека, напевне, найбільш новітня проблема і потребує не стільки силової спроможності протидії, як аналітичної спроможності, оперативного реагування та захищених систем обробки та передачі інформації. Українська архітектура захисту від кіберзагроз вже є певною мірою наслідком співпраці у рамках Партнерства. Зокрема, одним із досягнень України в рамках Цілей СхП до 2020 року можна вважати співпрацю з Ситуаційною командою щодо відповіді комп’ютерним загрозам для європейських інституцій (CERT-EU). Як і у випадку з протидією гібридним викликами, це – лише один з можливих аспектів інституційної співпраці. Умовними цілями для глибшої структурованої співпраці можна визначити участь у Програмі можливості та взаємосумісності в електронних війнах для майбутнього спільного інтелектуального нагляду та вирішення (JISR), CSIRT – Комп’ютерна група реагування на надзвичайні ситуації. Поступове залучення до інформаційної та кібербезпекової політики ЄС дозволить країнам СхП не тільки отримати суттєвий досвід у сфері аналітики чи практик протидії, але й дозволить ефективніше реагувати на наднаціональної загрози як для України Грузії та Молдови, так і для ЄС.

 

Військово-промисловий комплекс

Залучення до проєктів військово-промислового комплексу для України – ще одна потенційно важлива мета для подальшого поглиблення безпекової співпраці з ЄС. Ключовою метою тут однозначно є просування залучення України та інших країн СхП до проєктів Постійного структурованого співробітництва (PESCO). Пріоритетними можна вважати ті, де Україна має власні промислові потужності, а також найбільш актуальні з точки зору потреби технічної модернізації. Варто зазначити, що з 2020 року до проєктів PESCO можуть бути залучені треті країни, що відкриває вікно доступу для країн Партнерства, проте беззаперечно спільне платформове залучення у форматі "PESCO+" як посилить можливості такого залучення (оскільки перш за все розширення участі було створене для Великої Британії), так і дозволить сфокусуватися на проєктах, що актуальні саме у східноєвропейському та чорноморському регіонах. Середи проєктів PESCO варто виділити авіаційну розробки безпілотної системи C-UAS та EURODRONE, можливість співпраці у космічній галузі з Європейською космічною агенцією, а також залучення до Європейської глобальної супутникової системи (GNSS). Перспективним вважаються розробки, що очолюють країни ЄС у чорноморському регіоні, зокрема підводні системи (DIVEPACK, MAS-MCM), мережі та системи захисту морського узбережжя (HARMSPRO, UMS) або ж розробки патрульних катерів у рамках проєкту Європейський патрульний корвет (EPC).

Наскільки реалістичними є такі плани?

Більшість можливостей, швидше за все, залишаться у графі "потенційних", оскільки безпекова співпраця – тривалий процес. Для України така взаємодія – однозначна перевага і можливість посилити національну безпеку. Рух до цього разом із партнерами у спільній взаємодії з ЄС – однозначно більш системний та швидкий шлях співпраці. По суті, це б дозволило створити "безпековий пакет" країн у Східній Європі. А ще – посилити міжнаціональному взаємодію та спростити процес інтеграції до європейської безпекової архітектури. Безумовним є й те, що чимало сучасних загроз не можуть бути вирішені всередині однієї країни, а актуальність досвіду та потреба підтримки з боку наших західних партнерів – лише ще один доказ для проведення співпраці. Через багаторівневість та банально велику кількість безпекових інституцій ЄС, транскордонність терористичних загроз та спільність потенційних викликів у цій сфері саме Східне партнерство є оптимальним рішенням для постійної співпраці.

Це дослідження стало можливим завдяки підтримці Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні. Думки, висловлені в дослідженні, не обов'язково відображають погляди чи позицію Фонду