Україна сім років протидіє  російським військовим проксі на Донбасі. Проте приклад теракту в Луцьку в липні 2020 року, або ж вбивства фанатиком у Кривому Розі 9 листопада 2020 року, вказують на слабку систему внутрішньої безпеки поза ООС. Нещодавній приклад спроби терактів у Закарпатті також дає чіткий сигнал - терористична загроза реальна для України. Не варто ігнорувати і цілу низку затримань вербувальників Ісламської держави на території України в 2020-21 рр., а також претензії ІДІЛ на південь України. Ми вже є ареною протидії не лише російським провокаціям та формуванням, але й частиною світової битви з тероризмом. 

Тероризм та екстремізм - глобальні виклики, котрі стосуються всіх без виключення. І участь України у нових форматах протидії тероризму важливе як і військовий спротив РФ. Особливо цей досвід потрібен для нівеляції проксі-груп РФ, котрі можуть спекулювати, або радикалізувати українців проти Києва. Саме проросійські маргінальні проксі стали основою для російських формувань на Донбасі в 2014-ому році. 

Хто в Україні має боротись з тероризмом?

В Україні. на жаль, відсутня інфраструктура протидії тероризму. Відсутні й превентивні механізми, а основний фокус робиться на силовий спосіб вирішення загроз. Основний прогрес пов’язаний з конфліктом на Сході України, а саме потребою визнання квазі-режимів «Л/ДНР» як терористичних організацій, що ухвалено Верховною Радою 27 січня 2015 року. Але після цього прогресу у механізмах протидії повторенню таким сценаріям залишається загадкою.  

Україна має окремий Антитерористичний центр при Службі Безпеки України, що був сформований ще у 1998 році.161 Проте як повноцінна інституційна одиниця системної протидії тероризму  він сформувався лише 18 лютого 2018 року.

Антитерористичний центр СБУ зараз є лиш силовою структурою прямої дії, котра не має у своєму розпорядженні механізмів превенції екстремізму. Відповідно до інформації АТЦ, з  2015-го року було проведено понад 183 заходи, серед котрих більшість – це навчання підрозділів СБУ із протидії терактам. І лише одна конференція. Детальної інформації, ні даних щодо механізмів, котрі використовуються для превенції, або ж аналітиці можливих загроз не є публічними. Хоча практики таких публічних досліджень, а також фінансування та замовлення праць в університетах є нормальною практикою, наприклад для ЦРУ та ФБР, чи Єврокомісії.  

Стан справ не дозволяє союзникам зрозуміти модель нашої антитерористичної інфраструктури. Більшість програмових стратегій лише у розробці. Інституція не надає аналітичних матеріалів щодо оцінки ситуації в регіонах країни, не дає публічних розгорнутих звітів щодо минулих інцидентів. Відсутність прозорості та секретність застарілих та неінтегрованих науково-дослідницьких департаментів ставить під сумнів як і обізнаність сторін у можливостях співпраці так і якість їхньої аналітики.

Це не дозволяє оцінити інтеграцію сучасних програм з протидії тероризму. Наприклад, існуючі публікації з університету СБУ фактично не використовують методики та праці англомовного середовища. 

Серед рамкових цілей Центру пріоритетним є протидія діяльності «ЛНР» та «ДНР». Проте ні аналітичної парадигми, ні підстав, ні опису, за якою методологію чи за яким принципом проводилась оцінка ризиків регіонів, немає. Також відсутня база даних потенційно небезпечних організацій що можуть вербувати або радикалізувати населення.

Чим нам може допомогти ЄС та НАТО

Згадки щодо протидії радикалізації та тероризму можна знайти лише у  рамках співпраці з ЄС та НАТО. Для союзників, ця сфера є однією з ключових. Це зафіксовано як у нові Безпековій Стратегії ЄС, так і  в рамках - Річна Національна Програма під егідою комісії Україна-НАТО (РНП). Остання затверджується президентом та ставить завдання створити антитерористичну систему в країні до кінця 2022-го року.

Реформування СБУ перетворить її на аналітичну службу, метої якої буде превенція а не покарання. Проте, безвідносно до реформи, якість аналітичних спроможностей полягають в підготовці, технологіях та досвіді. Як змусити працювати антитерористичну систему не як механізм боротьби з опозицією, як в РФ, чи шантажем бізнесу як у Білорусі? Саме тут  досвід та розробки ЄС та НАТО необхідний. 

Перші кроки для цього ми вже зробили. Перш за все, це прийняття закону про СБУ та державну таємницю. Це стане ключовим кроком для виконання РНП-2021 у сфері протидії тероризму, і зробить нашу систему зрозумілою та сумісною з спецслужбами більшості країн ЄС та НАТО.  В перспективі це дозволить наростити співпрацю з Центром передового досвіду для захисту від тероризму (COE-DAT). Наприклад зараз вона полягає в участі в кількох навчальних курсах, і не є системною.

Проте найбільш важливим є створення спільної безпекової системи на континенті. Долучення до наявних інфраструктур Євросоюзу дозволить Україні стати одним з фундаторів  нової архітектури безпеки Європи Йде мова про три основні інститути з  Безпекової стратегії ЄС:

Мережа обізнаності про радикалізацію (RAN) - мережа розробки та досліджень з превенції екстреміських настроїв у ЄС. 

Альянс європейських міст проти насильницького екстремізму - структура працює з місцевою владою, зокрема в містах для покращення безпекової інфраструктури на локальному рівні. 

Експертна група вищого рівня з радикалізації при Європейській комісії - консультаційна структура для підготовки звітів та рекомендацій щодо впровадження політики з превенції радикалізації та екстремізму.

Включення української сторони до цих трьох структур у будь якому форматі дозволить стати частиною загальноєвропейської системи протидії екстремізму. Зменшиться потреба у розробказ окремих превенційних систем, спроститься транскордона співпраця (що особливо важливо у рамках протидії рекрутингу). 

Але головне - без європейської мережі, Україна наврядчи зможе побудувати власну антитерористичну інфраструктуру. В умовах позиційної війни та постійного загрози зі сторони РФ, питання тероризму та екстремізму не буде ні пріоритетним, ні фізично можливим у рамках однієї країни. Антитероризм це перш за все мережевий захист, і наявність такої “парасолі” однозначно суттєво знизить дестабілізаційні ризики в Україні. В тому числі й ті, що йдуть з півночі. 

Дослідження стало можливим завдяки підтримці Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні. Думки, висловлені в дослідженні, не обов'язково відображають погляди чи позицію Фонду. З повним текстом дослідження ви можете ознайомитись за посиланням