Короткий опис дослідження

Питання інтеграції НАТО наразі є одним з важливих моментів порядку денного української політики.  І варто відзначити, що реалізація Річної національної програми під егідою Комісії Україна – НАТО на 2018 рік (надалі РНП-2018), хоч і потребує корективів, у цілому є успішним показником руху країни до членства в Альянсі. Інститут Євро-Атлантичного Співробітництва надіслав понад 113 запитів до державних інституцій, котрі є відповідальними за ті чи інші аспекти виконання РНП. Ми отримали відповіді від 35 державних служб. Не всі відповіді між собою рівноцінні, і мають різний рівень інформативності. Завдяки НГУ та МЗС ми отримали також повний звіт виконання РНП-2018, що дозволило отримати можливість провести цілісний моніторинг виконання програми.   

В цілому, варто відзначити позитивну динаміку співпраці України та НАТО. Згідно з отриманими Інститутом даними, завдання РНП-2018 виконані на 64% з (292)  повністю, і близько 32 % (145 завдань) ще у процесі виконання. Найбільш поширеними можна вважати завдання повʼязані з перекваліфікацією кадрового складу силових структур, покращенням рівня взаємосумісності та обміну даними з країнами-членами Альянсу. Варто окремо відзначити високий рівень освітніх ініціатив для кадрових держслужбовців. 

До прикладу, згідно з РНП-2018,  835 представників МінОборони та ЗСУ взяли участь у 244 заходах Альянсу, більшість з котрих стосувалось покращення сумісності силовиків та перекваліфікації кадрових ресурсів. Одними з ключових є питання взаємодії та вивченню протидії гібридним терористичним загрозам. Чимала частина всіх освітніх заходів  проводиться на території країн-членів Альянсу що є важливим досвідом для української сторони. Багаторівневість залучення до різних заходів (тобто як з окремими країнами-членами Альянсу, так і на рівні Центрального апарату НАТО) також є позитивним показником. Важливим є й те, що це саме здебільшого двосторонні заходи обміну досвідом та інформацією. Український досвід у протидії гібридним та терористичним викликам є особливо актуальним та важливим аспектом даних заходів.

Український досвід протидії гібридній війні активно використовується у співпраці з НАТО, про що свідчать ціла низка проведених консультацій, обговорень та розробок спільних стратегій оборони від таких викликів. Проте дискурс протидії тероризму, що є суттєво актуальнішим питанням для НАТО (зокрема, саме протидія тероризму є одним з ключових аспектів обговорення Уельського та Варшавського самітів НАТО) не є особливо активним в Україні. Попри це, тероризм і гібридні виклики однозначно взаємоповʼязані безпекові загрози. Покращення розуміння протидії таким загрозам, має покращити можливості протидії і першочерговим безпековим проблемам країни.

Вектор інтеграції за країнами-членами НАТО відкриває для України чимало можливостей для отримання потужної бази підготовки спротиву та боротьбі з терористичними організаціями. В умовах агресії РФ на Сході України, котра ведеться за участі проросійських терористичних організацій, українські силові структури зобов´язані посилювати спроможність в превенції та захисті від подібних  гібридних загроз. Враховуючи те, що Україна наразі займає 21 місце серед 158 країн^[1] щодо потенційної загрози тероризму, вирішення покращення протидії подібним загрозам надзвичайно актуальне. Це дозволить як покращити протидію гібридним викликам, так і поліпшить статус країни, як надійного партнера та потенційного члена НАТО.  Таким чином, боротьба із терористичними загрозами однозначно є  одним з пріорітетних завданнь у безпековій сфері. 

Логічним виникає запитання, як саме інтеграція з НАТО, може допомогти у протидії відносно новому феномену  «гібридної війни». Відповідь - знання та інформація. Країни-члени НАТО мають чималий досвід у протидії тероризму та радикалізації. Йде мова про забезпечення внутрішнього захисту в країні, а також протидію подібним загрозам на міжнародному рівні. Беззаперечним є і величезний досвід у превентивних заходах щодо терористичних актів. Лише від 2001 року, в США було розроблено більше 15 моделей задля виявлення та протидії екстреміським угрупуванням. Більшість з них використовуються у правоохоронній системі для превенції терактів.  Яскравим прикладом є розроблена система вирахування осіб, можливих до радикалізації через чотирьох-ступеневу модель радикалізації², що використовується безпековими службами США.

Важливо, що такі напрацювання не лежать в суто теоретичній площині, але й активно використовуються силовими відомствами країн-членів НАТО, а також враховуються при розробці небойових та воєнних операцій Альянсу. Такий досвід Україні важко здобути швидко, а враховуючи нагальну потребу цілісної реформи безпекової сфери, такий досвід використовувати необхідно. Проте питання вивчення досвіду потребує і подальшої імплементації отриманого у систему безпеки. Давайте розглянемо, що Україна зробила у цьому напрямі за останній рік.  

Виконання РНП – основний каталізатор покращенню протидії антитерористичної діяльності в Україні   

Якщо поглянути на діяльність за 2018ий рік – основні завдання РНП по протидії тероризму виконані практично повністю. Серед найбільш поширених заходів — обмін даними з низкою країн-учасниць Альянсу, підвищення кваліфікації українських силовиків разом із міжнародними партнерами, а також співпраця у сфері міжнародних розслідувань та затримувань різних терористичних угрупувань. Важливими й актуальними елементами інтеграції також є забезпечення прав внутрішньо-переміщених осіб, розслідування збиття MH-17, а також навчальні заходи щодо покращення безпеки на ядерних обʼєктах.

Інтеграція у сфері протидії тероризму наразі бажає більш чіткої артикуляції у програмових документах, а також суттєво відрізняється від аналогічних документів країн-членів НАТО (зокрема йде мова про п.74 директиви Уельського саміту).  

Наприклад, затверджена Концепція боротьби з тероризмом (вступила в дію на заміну аналогічному Указу Президента Януковича у 2013ому році) не дає чітких фокусів щодо протидії терористичній діяльності. Також, практично не прописані принципи та способи співпраці з партнерами, зокрема з іншими національними державами. Власне, згідно з РНП-2018, більшість виконаних дій стосуються співпраці зі спецслужбами закордону, проте в концепції дані формати практично не згадані, що не дозволяє говорити про їхню перманентність у майбутньому.  

Серед найбільш перспективних аспектів, варто відзначити потребу в покращення науково-дослідницької, аналітичної та моніторингової співпраці у питаннях протидії тероризму. Зокрема йде мова про превенції екстремізму за допомогою використання теорій радикалізації, що активно використовується у країнах-членах Альянсу, зокрема у безпековій сфері США.

Завдання, котрі логічно мали би стояти перед РНБО та СБУ, частково належать до МТОТ та МінІнформації, що говорить про потребу спільної координації дій, як мінімум 4 великих державних структур. Однозначно, що Антитерористичний Центр при Службі безпеки України має найбільше повноважень і в цілому є головною структурою забезпечення протидії терористичним загрозам. Згідно РНП-2018, співпраця на інституційному рівні між країнами-членами Альянсу, та національними службами має потужний потенціал до покращення співпраці, особливо у моніторинговій та аналітичних сферах.

Таким чином, інтеграція України з НАТО реально позитивно впливає на розвиток безпекової сфери у питаннях протидії тероризму, що дозволяє і ефективніше реагувати на гібридні виклики. Також, це є важливий момент у подальшій інтеграції Україні, проте такі аспекти як науково-дослідницька сфера, мають значний потенціал до покращення співпраці.  Зокрема, йде мова про інституційні та кадрові рішення, хоча актуальними залишається подальша перекваліфікація силовиків та поглиблена подальша комунікація з центральними органами НАТО, та й окремо з країнами-членами Альянсу.